7 січня 2018 року набрав
чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»
(далі – Закон), прийнятий Верховною Радою
України 7 грудня 2017 року, який замінив Закон «Про попередження насильства в
сім’ї».
Новим Законом передбачено нові підходи до запобігання та протидії такому соціальному
явищу як домашнє насильство, тобто діянь (дій або бездіяльності) фізичного,
сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї
чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім
подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією
сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між
собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє
насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози
вчинення таких діянь.
Зокрема, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому
насильству» запроваджуються такі нові юридичні інструменти, як терміновий
заборонний припис та обмежувальний припис.
Відповідно до пункту 16 статті 1 Закону,
терміновий заборонний припис стосовно кривдника – це спеціальний захід
протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами
органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього
насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення
небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи
повторного вчинення такого насильства.
Детальніше цей юридичний інструмент регламентовано у статті 25 Закону. Терміновий
заборонний припис виноситься у разі існування безпосередньої загрози життю чи
здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства,
недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис
може містити такі заходи:
1) зобов’язання залишити місце
проживання (перебування) постраждалої особи;
2) заборона на вхід та
перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
3) заборона в будь-який спосіб
контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису
пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється
також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та
кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України
можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу
для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний
припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування)
постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а
також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів
Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
На відміну від термінового заборонного припису, обмежувальний припис
виноситься судом на підставі звернення зацікавлених осіб.
Відповідно до пункту 7 статті 1 Закону, обмежувальний припис стосовно
кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав
чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований
на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Обмежувальний припис стосовно кривдника регламентовано у статті 26 Закону.
Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису
стосовно кривдника мають:
1) постраждала особа або її представник;
2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші
законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат,
сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи -
опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів
тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з
постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної
сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання
(перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою
особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо
вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати
її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою
або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Постраждала особа може вимагати від кривдника компенсації її витрат на
лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає
(винаймала) з метою запобігання вчиненню стосовно неї домашнього насильства, а
також періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів
сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника, у порядку,
передбаченому законодавством.
За юридичною допомогою та для складення відповідних звернень можна звернутись за електронною адресою: yurist_help@ukr.net або ж особистим повідомленням на сторінку соціальної мережі Фейсбук
Своєчасне звернення до юриста – запорука уникнення проблем та ускладнень!